Консультації для батьків.

Готових рецептів та моделей виховання не існує. Але прислухатись сас від часу  до порад фахівців варто. Адже у вихованні дітей батьки нерідко припускаються грубих помилок, яких моглоб і не бути, якби дорослі мали за звичку переглядати науково - методичну літературу, відвідувати консультації в педагогів та психолога.

   Насамперед, повірте в унікальність та неповторність своєї дитини. Вона не є точною копією вас самих. Тож не варто вимагати від сина чи доньки реалізації вашої життєвої програми та осягнення ваших цілей. Надайте дитині право прожити своє життя так, як прагне саме вона. 

   Приймайте дитину такою, якою вона є: з усіма недоліками, слабостями й достоїнствами. Спирайтесь на сильні сторони її особистості.

   Не соромтесь демонструвати дитині свою любов. Нехай вона зрозуміє, що Ви любите  її за будь - яких обставин. Не бійтесь "залюбити" малюка: беріть його на коліна, дивіться в очі, обнімайте і цілуйте дитину(звичайно, якщо вона сама того бажає). Проте пильнуйте, щоб Ваша любов не перетворилась на вседозволеність і бездоглядність. Установіть чіткі межі й заборони (бажано, щоб їх було небагато) і суворо дотримуйтесь їх. Але в цих межах дайте дитині можливість діяти вільно. 

   Частіше використовуйте ласку як засіб виховного впливу та заохочення, ніж покарання та осуд. 

  Покарання "за" і "проти".

 Не поспішайте покарати. Намагайтеся впливати на дитину проханнями(які,звичайно,відповідповідають її віковим можливостям). Це найефективніший спосіб щщсь пояснити. Вдаватись до покарань варто лише в крайньому разі.Покарання має відповідати вчинку, і дитина повинна розуміти, за що її карають. Надмірне покарання може негативно позначитися на психічному та фізичному здоров'ї дитини. Тож перш ніж вдаватися до такої виховної міри впливу, зважте сто разів усі за і проти. 

   Зробити правильний вибір Вам допоможе ця пам'ятка.

 Покарання - серйозний замах на фізичне та психічне здоров'я дитини. Навіть, якщо дитина завинила, не забирайте в неї подарунки, які вона торимала пед тим. Не залишайте її без похвали чи винагороди, що вона їх заслужила вже після того, як завинила. Не карайте дитину їз запізненням. Краще вже не карати зовсім, адже запізніле покарання не дає малюкові змоги виправитись. Не нагадуйте дитині про "старі гріхи". Не заважайте їй "починати життя спочатку". Покараний - вибачений. Інцидент вичерпано! Незалежно від ступеня провинита повноти усвідомлення дитиною своєї помилки, вона не повинна сприймати покарання як свідчення переваги вашої сили, як приниження її гідності. Дитина має боятись не покарання, а того, що Вас засмутив її вчинок, Вашого розпачу через необхідність вдаватися до такого виховного заходу. 

  Шведську дитячу письменницю Астрід Лінгрен завжди непокоїло жорстоке ставлення батьків до своїх дітей. "Скільки дітей отримали свої перші уроки насильства від тих, кого любили, - від власних батьків - і потім понесли цю "мудрість" ділі, передаючи її з покоління в покоління!" - писала письменниця. На підтвердження того,що покарання - надзвичайно важкий іспит для дитини, Астрід Лінгрен розповіла досить повчальну історію, почуту від однієї жінки.

  "Колись люди вважали, що виховання без різки неможливе. Сама жінка в це не дуже вірила. Проте одного разу її маленький син добряче завинив. І їй тоді здалося, що він заслуговує на покарання. Жінка наказала хлопчику піти й самому зірвати різку. Той пішов і його довго не було. Нарешті він повернувся весь в сльозах і сказав: "Різки я не знайшов, але ось тобі камень, який ти можеш у мене кинути".